Рита Кіндлерова: «Україна вже не є країною «десь там, на Сході».

Днями в Чехії видано велику (900 сторінок) антологію сучасного українського оповідання «Україна, давай, Україна!» (Ukrajina, davaj, Ukrajina!).

 

Ріта Кіндлерова: «Україна вже не є країною «десь там, на сході»
Розмовляв: Микола ШАТИЛОВ

Днями в Чехії видано велику (900 сторінок) антологію сучасного українського оповідання «Україна, давай, Україна!» (Ukrajina, davaj, Ukrajina!). На цю подію в інтерв'ю для «Порогів» відгукнулася відома чеська перекладачка, активна пропагандистка української літератури, лауреатка міжнародної премії ім. Григорія Сковороди Рита КІНДЛЕРОВА.

- Якими Ви бачите становище українських авторів на чеському книжковому ринку? Якими є читацький попит, увага з боку літературних критиків, публічні обговорення тощо?
- Думаю, що з-поміж чехів існує певне «знання» кількох українських авторів, а саме: О. Забужко, Ю. Винничук, Ю. Андрухович... Торік до них долучилися Наталка Сняданко та Сергій Жадан. Певна, що позиція перекладів з української мови помітно зміцніла на чеському книжковому ринку. Радію з того, що в Празі, як гостя Німецького літературного дому, перебувала нещодавно Оксана Забужко, чи не єдина німецькомовна письменниця серед запрошених. А у нас підготовлено до друку її останній роман «Музей покинутих секретів». Що ж стосується до літературних критиків... Вони не мають, з чим порівнювати. Та чи та українська книжка з'являється в Чехії... одна на рік. От коли їх буде десять, тоді, цілком можливо, будуть і дискусії, і суперечки... У Слов'янській книгозбірні, де я працюю, обговорення творчості українських письменників відбуваються систематично.

- Видавництво «Повітряні млини» (Větrné mlýny), в якому вийшла антологія Ukrajina, davaj, Ukrajina!, сподівається, що їхня ініціатива допоможе чехам пізнати українців не як заробітчан, а як представників великої слов'янської культури. Чого, на вашу думку, бракує для того, щоб чеська спільнота сприймала українців більш позитивно?
- Не наважилася б твердити, що чехи і сьогодні сприймають українців так само негативно, як у 90-х роках минулого століття. А тому мене і здивував видавничий задум. Крім того, свіжа антологія не є «перша ластівка». Була вже новелістична антологія - Expres Ukrajina, яку, між іншим, випродали за лічені дні. Україна вже не є тією жахливої країною «десь там, на сході». Інша річ, що більшість українців не цікавиться ні літературою, ні мистецтвом. А українській державі, і взагалі, начхати на те, що в цивілізованому світі називається «підтримка власної культури». Української культури! Може тому мене й дратує назва Ukrajina, davaj, Ukrajina! Вона відгонить суржиком або поганим перекладом з російської, а передана латинкою - виглядає геть нісенітно. Давно минулися часи, коли дивилися на Україну, роззявивши рота. Не лише молодому, а вже й середньому поколінню чехів існування держави Україна - звичайне явище. Тим паче, українці мали б якнайширше пропагувати свою культуру. Оце на одному з празьких майданів бачила виступи, які відбувалися в рамках «днів саудівсько-арабської культури». Боюся, не доживу того дня, коли щось таке подібне організує й українське посольство.

- Як ви ставитеся до того, що антологію сучасного українського оповідання зорієнтовано упорядниками переважно на чорнобильську та постчорнобильську тематику?
- Вивчення чорнобильської і постчорнобильської літератури - одна з течій сучасного українського літературознавстві. Якщо тексти добиралися за такими критеріями, то все гаразд. Але в такому разі й назва антології мала б спрямовувати, а не пантеличити чеського читача. Чорнобиль, звичайно, є певною межею в українській культурі, але, на мою думку, деякі дослідники перетворили цей феномен на містичний фетиш.

 Пороги 17-18

Zpět

Unian

Tento web používá k poskytování služeb, personalizaci reklam a analýze návštěvnosti soubory cookie. Používáním tohoto webu s tím souhlasíte. Další informace