Ukrajinci.cz

Мовознавець, доктор філологічних наук Олександр Пономарів, професор Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка дає поради стосовно стандартів сучасної української літературної мови.

Радіослухач Богдан прочитав в одному виданні, що на Кіровоградщині, Дніпропетровщині, Запоріжжі й на Донеччині поширений, як він пише, степовий діалект української мови. Чи це часом не російсько-український суржик? - запитує радіослухач.

Суржик - це неконтрольована суміш з українських та російських слів. Його називають хворобою мови, тож від хвороби мусимо лікуватися.

А говірки зазначених областей є частиною найбільшого з трьох наріч української загальнонародної мови - південно-східного. Частиною цього наріччя є середньонаддніпрянський говір, на основі якого виникла сучасна літературна українська мова.

Слобожанський говір поширений у південно-східних районах Сумської області, на Харківщині, в північних районах Луганської області.
Степовий говір - це південні райони Кіровоградщини, Дніпропетровщини, Миколаївщини та Одещини. А також це Запоріжжя, Донеччина й Херсонщина.
Відрізняється цей говір від літературної мови кількома рисами. Зокрема, в дієсловах не відбувається чергування "д", "т", "з", "с" з "дж", "ч", "ж", "ш". Тобто, кажуть не "сиджу", а "сидю", не "кручу", а "крутю", не "вожу", а "возю" і не "ношу", а "носю".

Третя особа дієслів другої дієвідміни закінчується не на "ить", а на "е": "робе", "носе", "ходе" при літературних формах "робить", "носить", "ходить".
Прислівник "де" використовують замість "куди": "Де ти йдеш?" замість "Куди ти йдеш?".

Отже, степовий говір - це не суржик, а одне з територіальних відгалужень загальнонародної української мови.

Андрія цікавить етимологія слова "філіжанка". "Філіжанка" - синонім до слова "чашка". Наприклад: "Кава запарувала в малих філіжанках у руках у гостей" (Михайло Коцюбинський). "Купріян дивиться на філіжанку чаю, що парує на столі" (Григорій Тютюнник). Як і польське "filiżanka", грецьке "флідзані", це слово походить від турецького "fincan" з цим самим значенням.

Віталій запитує, як правильно казати - "гумка" чи "ґумка". Ідеться про те, чим витирають написане. Оскільки першоджерелом цього слова є середньолатинські "gumma", "gummi", то краще казати "ґумка". Бо багато хто ґекає в грецьких словах, але для цього немає жодних підстав. Греки кажуть "гама", "Горгона", а окремі українці тут ґекають. А там, де треба вимовляти "ґ", гекають.
Треба казати "ґрунт", "ґума", "обґрунтований", "проґумований".

Олександр Пономарів ... 9/1995-7/1996, 2/1998-6/1998 - проф. української мови Інституту східноевроп. студій, Карлів університет у Празі

постiйна адреса статтi: http://www.bbc.co.uk/blogs/ukrainian/ponomariv/

Назад на головну сторінку