Ukrajinci.cz

100 років тому (1910) у Києві було припинено функціонування «Просвіти» - української громадської організації культурно-освітянського спрямування, яка відновила свою діяльність лише 4 квітня 1917 року.

____________________________________________

90 років тому (1920) уряди УНР і Польщі підписали політичну і воєнну конвенції. За Польщею визнавалося право на територію Східної Галичини, Холмщини, Поділля й Волині.

____________________________________________

120 років від дня народження Єлизавети Іванівни Старинкевич (1890-1966), українського літературознавця.

____________________________________________

120 років від дня народження Осипа Станиміра (1890-1971), українського журналіста, військового та громадського діяча, мемуариста.

____________________________________________

110 років від дня народження Олександра Назаровича Сороки (1900-1963), українського хорового диригента, народного артиста УРСР. З 1923 р. - в хоровій капелі «Думка». Спочатку співав, з 1934 - її диригент, 1937-1940 рр. та з 1946 р. - головний диригент. 1940-1946 рр. - художній керівник капели «Трембіта».

____________________________________________

100 років від дня народження Георгія Семеновича Лисенка (1910-1994), українського актора, режисера театру і кіно. Працював у театрах Луцька, Мелітополя, Полтави; в кіно знімався з 1957 р. («Якби каміння говорило», «Таврія», «Перевірено - мін немає», «Білий круг»).

____________________________________________

100 років від дня народження Володимира Миколайовича Нахабіна (1910-1967), українського композитора, педагога, диригента. Працював у театрах Харкова; очолював Харківську консерваторію (1963-1967). Автор балетів («Весняна казка», «Таврія», «Данко»), 3 симфоній, концерту для фортепіано з оркестром; романсів, музики до театральних вистав і кінофільмів.

____________________________________________

75 років від дня народження Олександра Ігоровича Муратова (1935), українського кінорежисера. З 1967 р. - режисер Київської кіностудії ім. О. Довженка. Поставив стрічки: «Біля Крутого Яру», «Маленький шкільний оркестр», «Стара фортеця», «Гуси-лебеді летять», «Щедрий вечір», «Гонки по вертикалі» та ін. Зняв перший у світі фільм мовою кримських татар «Татарський триптих» (2005) за мотивами творчості М. Коцюбинського. Заслужений діяч мистецтв України.

Річниці смерті:

150 років від дня смерті Миколи Андрійовича Маркевича (Маркович) (1804-1860), українського історика, етнографа, письменника, поета, музиканта. Найбільшої слави зажив як історик, збирач архівних документів. Спадщина цієї багатогранної людини дорогоцінна нам передусім величезним архівом і опублікованою п'ятитомною «Історією Малоросії». Це, зокрема, безцінне (мало не єдине) джерело для пізнання свого родоводу нащадкам української еліти ІХ-ХVІІ ст. Там - докладні списки князів, козацьких гетьманів, полковників.

____________________________________________

Подано реєстр полків і сотень в Україні. Перераховано Київських митрополитів, православних, католицьких і греко-католицьких єпископів, ректорів і викладачів Києво-Могилянської академії. А ще - хронологічна таблиця подій в Україні, битв, у яких брали участь українці... До творчості Маркевича з великою повагою ставився Т. Шевченко, користувався його «Историей Малороссии», створюючи «Гайдамаків», «Живописную Украину» тощо. Поет присвятив М. Маркевичу вірш «Н. Маркевичу», який вперше був надрукований у «Кобзарі» 1840 р.:

Бандуристе, орле сизий!
Добре тобі, брате:
Маєш крила, маєш силу,
Є коли літати.
Тепер лети ж
в Україну -
Тебе виглядають.
Полетів би за тобою,
Та хто привітає.
Я й тут чужий, одинокий,
І на Україні
Я сирота, мій голубе,
Як і на чужині...

100 років від дня смерті Марка Лукича Кропивницького (1840-1910), українського драматурга, актора, режисера, композитора. Автор понад 40 п'єс (серед них, такі відомі як «Дай серцю волю, заведе в неволю», «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Глитай, або ж павук», «Чмир», «Скрутна доба»). Сценічну діяльність почав у аматорському театрі, на професійній сцені з 1871 р. Створив школу режисури і акторської майстерності. Серед учнів Марка Кропивницького - Г. Затиркевич-Карпинська, Л. Ліницька, Г. Борисоглібська, І. Мар'яненко.

Очолював драматичні трупи, створив низку яскравих сценічних образів; писав музику до вистав, автор вокальних дуетів («Де ти бродиш, моя доле»), романсів («Соловейко»). Не маючи змоги наприкінці життя систематично працювати в трупі, Марко Кропивницький все-таки час від часу з'являвся перед глядачами. Востаннє він виступив 1910 року в Києві, декламуючи твір Шевченка «Чернець» під час традиційного відзначення річниці смерті Шевченка. Після того Марко Лукич ще поїхав на гастролі до Одеси, де 40 літ тому (у 32 роки) вперше виступив як артист-професіонал. 7 квітня мала відбутися вистава, але виступати М.Л. Кропивницький вже не міг: відчував себе недобре.

Виставу довго не починали, переповнений зал хвилювався. Щоб заспокоїти глядачів, Марко Лукич вийшов на авансцену, попрохав пробачення і, посилаючись на недугу, сповістив, що грати не зможе. На другий день йому трохи покращало, і він виїхав додому. По дорозі з Одеси до Києва в поїзді біля станції Підгірна 21 квітня 1910 р. Марко Кропивницький помер. Поховано видатного корифея української сцени у Харкові.

____________________________________________

45 років від дня смерті Зої Михайлівни Гайдай (1902-1965), української співачки (сопрано), народної артистки СРСР, лауреата Державної премії СРСР. Солістка Київського (1928 - 55) і Харківського театрів опери та балету (1930-1934), викладач Київської консерваторії.

1 червня 2002 виповнюється 100-років від дня народження видатної української співачки народної артистки СРСР Зої Михайлівни Гайдай. Народилася вона у Тамбові, дитинство й юність її пройшли у Житомирі. Своєю початковою музичною освітою, свідомим ставленням до музики, а головне високою культурою та художнім смаком Зоя зобов'язана батькові. Михайло Гайдай був викладачем співів, фольклористом, організатором хорових колективів.

В долі дівчини значну роль зіграв й відомий український композитор Віктор Косенко. Саме за його порадою талановита дівчина поїхала вчитися до Київського музично-драматичного інституту ім. М.Лисенка.

У 1928 році відбувся дебют Зої Гайдай у Київському оперному театрі. За двадцять сім років виступів на оперній сцені Зоя Михайлівна подарувала глядачам понад п'ятдесят наповторних образів, які увійшли до золотого фонду українського мистецтва. Маргарита з "Фауста" Ш.Гуно, Маженка з "Проданої нареченої" Б.Сметани, Батерфляй з "Чіо-Чіо-сан" Д.Пуччіні.

З глибоким розумінням народного духу й побуту створила вона надзвичайно привабливі образи українських жінок - Наталка, Марильця й Оксана з "Наталки- Полтавки", "Тараса Бульби" та "Різдвяної ночі" М.Лисенка.

www.presscenter.ukrinform.ua

Назад на головну сторінку