Ukrajinci.cz

Радіослухач Володимир просить порадити, в яких книжках можна знайти добре пояснення синонімів. Не можу сказати, що найкраще, але найповніше з цього погляду видання - "Словник синонімів української мови" у двох томах (Київ, "Наукова думка", 2000).
Можна знайти синоніми також у перекладних словниках. Наприклад, у Російсько-українському словнику: "вертикальный" - "вертикальний", "прямовисний", "горизонтальный" - "горизонтальний", "поземний", "горизонт" - "горизонт", "обрій", "крайнебо", "небокрай", "небосхил", "видноколо", "виднокруг", "круговид", "кругогляд", "овид" тощо.
Львів'янин Роман Пришляк запитує, як відмінювати прізвище "Чернець".
Це той рідкісний випадок, коли прізвища й апелятиви відмінюємо по-різному.
Якщо, наприклад, "швець" - "майстер із пошиття й лагодження взуття", то відмінюємо так: швець, шевця, шевцеві, шевця, шевцем, на шевцеві, кличний відмінок - шевче. А прізвище "Швець" - Швеця, Швецеві, Швецем і так далі.
Так само "чернець". Коли це синонім до слова "монах", відмінюємо: ченця, ченцеві, ченця, ченцем, на ченцеві, кличний відмінок - ченче. А прізвище "Чернець" - Чернеця, Чернецеві і так далі.
Спотворення прізвищ та переписування їх на російський манер, про яке пише пан Євген із Харкова, набрало розмірів стихійного лиха, на жаль, уже в незалежній Україні.
Ви, Євгене, наводите тільки давні приклади - "Ніколаєнко", "Омельянчук", "КірпА" замість нормальних "Миколаєнко", "Омелянчук", "КИрпа". Цей список можна вести далі: "Козіцький", "Кіріченко", "Алексеєнко", "Бєлоконь", "Волік" замість "Козицький", "Кириченко", "Олексієнко", "Білокінь", "Волик" тощо. Винні в цьому не тільки ті, хто пише так у документах, а й носії таких прізвищ, які, наслідуючи героя комедії "За двома зайцями" Голохвостого, що запевняв, ніби його прізвище Ґалафастов, з гордістю кажуть, що в них так записано в паспорті.
Якось мені довелося брати участь в обговоренні перекладу однієї наукової праці, редактором якої була пані на прізвище Стадніченко. Я зауважив, що в прізвищі помилково написано "і" замість "и". Пані відповіла, що вони насправді всі були Стадниченками, а нещодавно її син одержав паспорт, де написано "Стадніченко". Через це вона, аби мати однакове з сином прізвище, пішла до паспортного столу і поміняла своє прізвище "Стадниченко" на "Стадніченко". Мені здається, що це клінічний випадок. За нормальних умов потрібно було зробити навпаки.

Олександр Пономарів ... 9/1995-7/1996, 2/1998-6/1998 - проф. української мови Інституту східноевроп. студій, Карлів університет у Празі

Мовознавець, доктор філологічних наук Олександр Пономарів, професор Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка дає поради стосовно стандартів сучасної української літературної мови

постiйна адреса статтi: http://www.bbc.co.uk/blogs/ukrainian/ponomariv/

Назад на головну сторінку