Ukrajinci.cz

До «Кобзаря» ввійшло вісім творів: «Думи мої, думи мої, лихо мені з вами!», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка», «До Основ'яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч». Згодом Іван Франко писав, що «ця маленька книжечка відразу відкрила немов новий світ поезії, вибухла мов джерело чистої, холодної води, заясніла невідомою досі в українськім письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією вислову».

За життя Шевченка його твори під назвою «Кобзар» виходили ще й 1844-го та 1860-го року. Якщо останнє прижиттєве видання містило лише 17 творів, то тепер їх у «Кобзарі» - 228.

23 січня 1860 року вийшло повне друковане видання "Кобзаря" Тараса Шевченка

Як відомо, Тарас Шевченко, за його ж свідченням, почав писати ще кріпаком у 1837 році, а першу збірку "Кобзар", що назавжди увійшла в історію української та світової літератури, видав у 1840 році в Санкт-Петербурзі за сприяння Євгена Гребінки. У збірку ввійшло 8 творів:

"Перебендя", "Катерина", "Тополя", "Думка", "Нащо мені чорні брови", "До Основ'яненка", "Іван Підкова", "Тарасова ніч" та поезія "Думи мої, думи мої, лихо мені з вами", що послужила епіграфом не тільки до видання, а й до всієї творчості поета. Після появи цієї збірки Шевченка почали називати кобзарем. Навіть сам Тарас Шевченко деякі свої повісті підписав "Кобзар Дармограй".

З усіх прижиттєвих видань перший "Кобзар" мав найпривабливіший вигляд: якісний папір, зручний формат, чіткий шрифт. Примітна особливість його - на початку книги офорт за малюнком Василя Штернберга: народний співак - кобзар із хлопчиком-поводирем.

Це не ілюстрація до окремого твору, а узагальнений образ кобзаря, який і дав назву збірці. Вихід цього "Кобзаря", навіть урізаного царською цензурою, - подія величезного літературного і національного значення. У світі збереглося лише кілька екземплярів "Кобзаря" 1840 року.

За життя автора з такою назвою в 1844 та 1860 роках вийшло ще дві збірки. 1844 року вийшов передрук першого видання з додатком поеми "Гайдамаки". "Кобзар" 1860 року було надруковано за кошти Платона Симиренка, з яким Тарас Шевченко познайомився у Млієві на Черкащині під час своєї останньої подорожі по Україні в 1859 році. Платон Симиренко - відомий на Україні цукрозаводчик і меценат дав для видання "Кобзаря" 1100 рублів.

Воно було значно повніше попередніх: сюди увійшло 17 творів і портрет Тараса Шевченка. (Того ж року вийшов "Кобзарь" в перекладі російських поетів (СПБ, 1860; переклад російською мовою за редакцією М. Гербеля). Видання "Кобзаря" 1860 року передова громадськість сприйняла як визначну літературно-громадську подію загальноросійського значення.

150-річчя із дня виходу повного друкованого видання "Кобзаря" 1860 року Тараса Шевченка внесено до додатку до Постанови Верховної Ради України про пам'ятні дати та ювілеї 2010 року, що відзначатимуться на державному рівні.

http://photo.ukrinform.ua/ukr/current/photo.php?id=308474

_____________________________________________________

Ювілеї дня:

150 років від дня народження Уляни Кравченко (справж. - Юлія Юліївна Шнайдер) (1860-1947), української письменниці, поетеси, майстра інтимної та пейзажної лірики. Понад 40 років учителювала в селах Львівщини й Дрогобиччини, у Львові. З 1920 р. жила в Перемишлі.

Брала діяльну участь у жіночому емансипаційному русі Галичини. Друкувалась в місцевій пресі. У літературній біографії Уляни Кравченко важливу роль відіграв І. Франко. Завдяки йому з'явилася друком більшість творів письменниці.

У. Кравченко належать поетичні книжки «Prima vera» (перша на Галичині збірка, написана жінкою-українкою), «На новий шлях», «В житті є щось»; кілька збірок віршів для дітей і юнацтва. Залишила помітний слід у прозі («Спогади вчительки», «Замість біографії»).

Написала спогади про І. Франка («Велика дружба», «Щирий друг і вчитель»). Листування письменниці з І. Франком упродовж 1883-1915 рр. містить цінний історичний матеріал. 1969 р. у Миколаєві, 1972 р. у Бібрці на Львівщині відкрито літературно-меморіальні музеї письменниці.

___________________________________________________

110 років від дня народження Валентини Миколаївни Чистякової (1900-1984), української актриси, народної артистки УРСР, народної артистки Узбецької РСР. Дружина і учениця Леся Курбаса. Сценічну діяльність почала 1918 р. у «Молодому театрі».

Грала на сценах Першого театру Української Радянської Республіки ім. Шевченка, «Кийдрамте» (всі - в Києві); 1922-1959 - у театрі «Березіль» (з 1935 р. - Харківський український драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка).

Після закінчення сценічної кар'єри викладала в Харківському інституті мистецтв. Автор статей з питань акторської майстерності, спогадів про А. Бучму, Л.Гаккебуш, Леся Курбаса.

___________________________________________________

Річниці смерті:

185 років від дня смерті Володимира Лукича Боровиковського (1757-1825), українського і російського живописця, портретиста, іконописця, мініатюриста, академіка Петербурзької академії мистецтв. Молодший сучасник Левицького і Рокотова народився в Миргороді, де й жив до 30-ти років. Живопису навчився у батька - Луки Івановича Боровиковського, відомого українського іконописця. У Миргороді молодий жудожник писав ікони і портрети у традиціях українського живопису 18 ст. Серед них - портрети П. Руденка, О. Капніст, ікони «Богоматір з немовлям», «Богоматір на троні», «Цар Давид», плащаниця. У 1787 р. на замовлення В. Капніста виконав кілька картин для палацу в Кременчуці, в якому мала зупинитися Катерина ІІ під час подорожі у Крим (згоріли у 1788 р.). У 1788 р. Боровиковський оселився в Петербурзі, де навчався у І. Лампі. Найвідомішим його твором петербурзького періоду є портрет М.І. Лопухіної (1797 р.). Російський поет Яків Полонський написав вірші про цей портрет:

«Она давно прошла, и нет уже тех глаз,

И той улыбки нет, что молча выражали

Страданье, тень любви и мысли, след печали,

Но красоту ее Боровиковский спас...»

Мистецтвознаці вважають Боровиковського художником дещо одноманітним, але тонким.

www.presscenter.ukrinform.ua

Назад на головну сторінку