Ukrajinci.cz

Радіослухач Ярослав запитує, чи не свідчить історія зі звуком, позначуваним літерою ѣ, про первинність української мови стосовно до російської.
Ми не повинні порівнювати українську мову тільки з російською. Адже є й інші слов'янські мови.
Звук, який на письмі позначали літерою ѣ, у різних слов'янських мовах дав різні рефлекси. Наприклад, російська мова: "целый свет", українська: "цілий світ", польська: "cały świat", чеська: "сelý svĕt", болгарська: "цял свят". Але в російській мові цей звук послідовно перейшов в "е" з пом'якшенням попереднього приголосного, в українській - послідовно в "і", у польській і чеській у різних позиціях він відтворюється по-різному. Наприклад, українська: "віра" - "вірити", російська: "вера" - "верить", польська: "wiara", але "wierzyć", чеська: "víra", але "vĕřit".
На підставі видозмін одного звука важко встановити первинність чи вторинність одних мов щодо інших.
Радіослухачка Олена пише: "Грецький звук θ передається за українським правописом через "ф", а інколи через "т". Чому така непослідовність?"
Навпаки, шановна радіослухачко, цей звук передається через "т", а інколи через "ф". Порівняймо: "акант", "антологія", "батискаф", "бібліотека", "гіацинт", "естетика", «етика», "етил", "лабіринт", "Лета", "літографія", "математика", "м'ята", "нафта", "синтез", "тема", "теологія", "термометр", "туя", "Тесей" і так далі.
Але є окремі слова, навіть однокореневі, в яких ми часом цей звук відтворюємо через "ф". "Ортогональний", "ортодоксальний", "ортопедичний", "ортофонічний", "патетика", але "орфоепічний", "пафос". Ані з філологією, ані зі здоровим глуздом це не має жодного зв'язку. Такий "правопис" нам накинули в 1933 році, коли боролися з так званим українським буржуазним націоналізмом. Класики нашої літератури завжди писали і пишуть: "етер" - не "ефір", "Атени" - не "Афіни", "Корінт", "корінтянин", а не "Корінф", "корінф'янин". Наприклад: "Пливе етер, струмує вітер, джерела б'ють нових поем" (Павло Тичина), "Ми скрізь були, нас вабив спів сирен, Сарматський степ і мармури Атен" (Микола Зеров), "Вкраїнських брам рясне гілля з вільготними акантами Корінту" (Микола Бажан).

Олександр Пономарів ... 9/1995-7/1996, 2/1998-6/1998 - проф. української мови Інституту східноевроп. студій, Карлів університет у Празі

Мовознавець, доктор філологічних наук Олександр Пономарів, професор Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка дає поради стосовно стандартів сучасної української літературної мови

постiйна адреса статтi: http://www.bbc.co.uk/blogs/ukrainian/ponomariv/

Назад на головну сторінку