Ukrajinci.cz

Буває, що людина сама чогось не знає як слід, але прагне вчити інших. Причому, що менше людина знає, то агресивніше її навчання.
Один із наших радіослухачів твердить, що "невігласи-журналісти пишуть: "Фірташ має сплатити", а треба - "повинен сплатити", бо в українській мові мати можна лише предмет, а не дію".
Щоб спростувати це твердження, досить заглянути в академічний Словник української мови, де читаємо: "Що маємо робити, як маємо бути, де його шукати маємо?" (Марко Вовчок); "Чому я, губернатор, маю дізнаватися останнім?" (Олександр Довженко); "Цього дня мало бути велике свято" (Микола Трублаїні); "Татари мусили відступити" (Михайло Коцюбинський, т.4, стор. 830); "Він таки знав, що його праця повинна подобатися людям" (Михайло Стельмах, т. 6, стор. 656).
Отже, в українській мові є три слова, вживані як частини складеного присудка, відповідники російського "должен".
Так само подає й Російсько-український словник, т. 1: "Вы должны явиться вовремя" - "Ви повинні з'явитися вчасно"; "Затмение должно начаться в три часа" - "Затемнення має початися о третій годині"; "Не хочу, однако должен" - "Не хочу, проте мушу".
Євген запитує про неконтрольоване наповнення української лексики іншомовними словами. Те, що діється останнім часом, шкодить українській мові, гальмує або обмежує її можливості на рівні лексики й словотвору. У 20-х роках минулого століття українські мовознавці за прикладом чехів, греків, литовців прагнули якнайбільше використати можливості саме української лексики у творенні термінів та інших слів для називання абстрактних і конкретних понять. Але за часів боротьби з так званим українським буржуазним націоналізмом діяльність майже всіх тих мовознавців була оголошена шкідливою, їх репресували, а слова повикидали з мови. Згодом дещо повернули до вжитку, але тепер мову засмічують великою кількістю непотрібних чужих слів чи словосполук. На сторінках преси, в радіо- і телепередачах раз-пораз чуємо: "дайвінг", "дилер", "паркінг", "прайм-тайм", "фольк-музік", "когнітивний" і ще багато чого. Дехто вважає, що це ознака інтелектуалізації української мови. Але ж наведеним словам є цілком рівноправні українські відповідники: "підводне плавання", "посередник", "стоянка", "найкращий час", "народна музика", "пізнавальний". Певна річ, без запозичень не може обійтися жодна мова. Але запозичати потрібно лише тоді, коли на те чи те поняття у власній мові немає слова.
Якщо нове поняття виникло в якійсь мові, його запозичають разом зі словом, але згодом йому можна знайти власний відповідник. Треба брати приклад із чехів, греків та інших народів, які навіть для комп'ютера витворили назву на питомій основі.

Олександр Пономарів ... 9/1995-7/1996, 2/1998-6/1998 - проф. української мови Інституту східноевроп. студій, Карлів університет у Празі

Мовознавець, доктор філологічних наук Олександр Пономарів, професор Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка дає поради стосовно стандартів сучасної української літературної мови

постiйна адреса статтi: http://www.bbc.co.uk/blogs/ukrainian/ponomariv/

Назад на головну сторінку