Новини УНІАН
8.2. 2012 21:24
Офіційний курс валют на 9 лютого
8.2. 2012 21:11
У Києві обстріляли дослідника Голодомору
8.2. 2012 20:59
Міносвіти: У люті морози батьки можуть залишити дитину вдома
8.2. 2012 20:43
У Польщі відмінили перший матч на Національному стадіоні
8.2. 2012 20:19
Кличко закликає опозицію відсіювати зрадників
8.2. 2012 19:59
Янукович дав «Укроборонпрому» нового керівника
8.2. 2012 19:43
В УГКЦ досі чекають від Януковича відповіді
Цей день в історії: 19.4.2010
Свято: День пам'яті (близько 815-885) Мефодія, проповідника християнства, архієпископа Моравського, слов'янського просвітителя і творця слов'янської абетки, брата Кирила.
Ювілеї дня:
130 років від дня народження Євгена Євгеновича Слуцького (1880-1948), українського і російського економіста, математика й статистика. Закінчив 1911 р. Київський університет. Викладав у вищих навчальних закладах Києва. З 1938 р. - у Математичному інституті ім. В.А. Стеклова АН СРСР. Автор праць з теорії ймовірностей і математичної статистики.
_________________________________________________
110 років від дня народження Петра Павловича Обаля (1900-1987), українського живописця, графіка, педагога. Понад 30 років викладав у середніх навчальних закладах. Серед живописних робіт майстра найвідомішими є «Автопортрет», «Золоте Поділля», «Лемківські ниви», «Карпатські верби»; серед графічних - «На базар», «Безробітні», «Каменяр», «Квітень». У 1950 р. митця репресували; реабілітували 1957 року.
___________________________________________
110 років від дня народження Олександра Лукича Птушка (1900-1973), радянського кінорежисера, художника і сценариста, одного із зачинателів радянського об'ємного мультфільму («Новий гулівер», 1935; «Золотий ключик», 1939, та ін.). Екранізував казки, легенди («Кам'яна квітка», «Садко», «Руслан і Людмила»). Народний артист СРСР, лауреат Державної премії СРСР. Родом з Луганська.
__________________________________________
Річниці смерті:
125 років від дня смерті Порфирія (1804-1885) (Костянтин Олексійович Успенський), єпископа Чигиринського (з 1865 р.), російського вченого-сходознавця, археолога, дослідника християнського Сходу. Ініціатор, організатор і учасник першої російської духовної місії в Єрусалимі. У 1830-х роках викладав богослов'я в Рішельєвському ліцеї (Одеса); був ректором Херсонської семінарії. Зі Сходу Порфирій вивіз до Росії чималу колекцію стародруків, рукописів, у т. ч. й так зване Євангеліє Успенського, Порфиріанський кодекс, а також колекцію стародавніх ікон, яку подарував київському церковно-археологічному музею (нині ікони знаходяться у зібранні Київського музею західного і східного мистецтва ім. Богдана і Варвари Ханенків).
____________________________________________
125 років із дня смерті Миколи Івановича Костомарова (1817-1885), українського історика, етнографа, письменника, громадського діяча, одного із засновників Кирило-Мефодіївського братства (написав його програмні документи «Книга буття українського народу», «Правила» і дві відозви). Народився в сім'ї багатого поміщика-росіянина і української селянки-кріпачки (це про неї Шевченко писав у вірші, присвяченому Костомарову: «Дивлюсь, твоя, мій брате, мати, чорніша чорної землі, іде з хреста неначе знята...») в селі Юрасівка на Воронежчині. Закінчив Харківський університет. Ад'юнкт-професор Київського університету. Професор Петербурзького університету, співробітник журналу «Основа», редактор збірника «Акты Южной и Западной России». Величезна наукова спадщина Костомарова містить фундаментальні праці з історії України ХVІ - ХVІІІ століть: «Богдан Хмельницький», «Мазепа и мазепинцы», «Гетьманство Юрия Хмельницкого», «Павел Полуботок» та ін. Автор збірок поезій «Українські балади» та «Вітка», історичних драм «Сава Чалий», «Переяславська ніч», повістей, казок. Майже 10 останніх років життя Костомаров прожив у селі Дідівці під Прилуками (родовий маєток дружини), де він поправлявся після інсульту. Сучасники історика у своїх мемуарах охоче розпоповідають про Костомарова-людину, відзначаючи його феноменальну пам'ять, а заодно й численні «професорські» дивацтва. Живучи в Дідівцях, Костомаров любив гуляти лісом, збираючи квіти, які засовував у петельки й кишені піджака, або ж у капелюха. Боявся спеки й сварився з рідними за відчинені вікна; всупереч забороні лікарів щоранку обливався холодною водою. Був примхливий до їжі: обов'язково вимагав, щоб риба, перед тим, як її почистять і засмажать, неодмінно була живою (те ж саме вимагалося, коли йшлося про курячий бульйон). На схилі літ був страшенно неуважним. Мало не щодня «бігав по церквах», у яких довго й щиро молився...
