Ukrajinci.cz

Радіослухач Юрко пише: „Пане професоре, як ви ставитеся до нині модного порушення правопису - вживання займенника Ви з великої літери у звертаннях? Наприклад, „хочемо Вас поінформувати". Правопис однозначно стверджує, що з великої літери пишуться лише власні назви. Однак, займенник „ви" не є власною назвою. Чи вважаєте ви, що, звертаючись до вас на „ви" з малої літери, я є менш ввічливим, ніж якби звертався на Ви з великої літери?"

Отже, радіослухач уважає, що написання Ви з великої літери є порушенням правопису. Я ставлюся до такого написання позитивно, бо така практика спирається на традиції української, і не тільки, епістолярної спадщини. Ось уривок з листа Лесі Українки до українського композитора й літературознавця Філарета Колесси: „Високоповажаний добродію! Дуже-дуже дякую Вам за відповідь, та ще з такою доброю звісткою". Думаю, що правопис має нарешті взаконити таке написання.

Ще один радіослухач Микола пише: „В книзі Островського та Островської (А українською кажуть так) у розділі „Кава чи кофе" написано: „Перший з цих іменників у нашій мові означає напій. Тому „каву" можна варити, можна її пити, але не можна молоти чи насипати в мішки для продажу чи перевезення, бо це робиться лише з „кофе", тобто із зернами, що виросли на кущі".

Я не знаю, звідки в пана Островського та в пані Островської такі відомості. „Кава" - здавна вживане в українській мові слово, а „кофе" активізувалося в часи зближення мов у колишньому Радянському Союзі. Це запозичення з російської. Коли в мові існує два слова, які нічим не відрізняються одне від одного, то якомусь із них потрібно віддати перевагу, а друге - відіслати в пасивний запас. Яке слово краще? Звичайно, „кава". „Кава" й „кофе" мають спільне джерело походження, але „кава" стоїть ближче до оригіналу - через турецьке „kahvе", пов'язане з арабським „kahva", утвореним від назви місцевості Kaffa в Етіопіј в Африці, де вирощували цю рослину. По-друге, воно має чимале словотвірне гніздо: „кавник" - посудина на каву, „кавниця" або „кавничка" - млинок для кави, „кавовий" - кавовий лікер, кавове дерево, „кавувати" - пити каву. По-третє, слово „кава" має такі значення: тропічна рослина, з насіння якої виготовляють запашний напій; насіння цієї рослини; поживний напій. По-четверте, саме цьому слову віддавали й віддають перевагу класики українського письменства. Наприклад: „Кава запарувала в малих філіжанках у руках у гостей" - Михайло Коцюбинський. „Ранком варилася кава, співала дудка горніста" - Юрій Яновський. Отже, не „кофе", а „кава".

http://www.bbc.co.uk/blogs/ukrainian/ponomariv/2010/03/post-15.html

_______________________________

Мовознавець, доктор філологічних наук Олександр Пономарів, професор Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка дає поради стосовно стандартів сучасної української літературної мови.

09.1995-07.96, 02.1998-06.98 — проф. української мови Інституту східноевроп. студій, Карлів університет у Празі.

Володіє новогр., чеською, білорус. мовами.

Назад на головну сторінку