Ukrajinci.cz

Чехія - це передусім її мешканці - чехи. І не лише вони, але й моравці і сілезці, котрі живуть у відповідних історичних областях - Моравії та Сілезії, що разом з областю Чех (чи радше Богемією - німецьким варіантом назви) і творять Чеську Республіку. Звичайно, перебування в самісінькому центрі Європи накладає особливий відбиток на спосіб і нурт життя. Які ж вони - ці чехи - і чим живуть, ми й спробуємо з'ясувати.

Найперше, що впадає у вічі іноземцю, так це те, що чехи дуже сконцентровані на собі. Для них найважливішими є їхні проблеми, те, що вони про себе думають і що думають про них інші. Коротко кажучи, для чеха важливо все, що його стосується. Це не є патріотизм в повному значенні - радше прояв себелюбства, трохи перебільшеної гордості за свою націю. Не можна, щоправда, сказати, що чехи непривітні до іноземців, бо інакше до Праги не їздили би, проте зазвичай вони дотримуються дистанції. На першому місці для більшості чехів - заробіток, облаштування власного побуту - помешкання чи дачі, - а вже тоді вони думають про відпочинок чи політику, вибори чи зміну уряду, глобальне потепління чи катастрофу в Греції, проблеми Європейської Унії та інше. Це впливає й на ритм їхнього життя: по-перше, вони дуже рано встають - робочий день там зазвичай починається о сьомій-восьмій. По-друге, багато працюють, не відпочивають навіть у неділю. Зауважу, що населення Чехії маловіруюче і працювати в неділю для них настільки звично, як і в будень. По-третє, у них усе набагато швидше - вони швидше рухаються, думають, ухвалюють рішення і діють, що позначається і на кількості виконаної роботи, і на її якості.

Що ж до характеру чехів, то багато іноземців, як і критиків усередині країни, часто виокремлють уміння маніпулювати як одну з найхарактерніших і, зрозуміло, негативних рис. Викривляти думку, наполягати на своєму, навіть коли не маєш рації, використовувати інших людей у власних цілях, або ж відверто хитрувати - це притаманне чехам.

Та звернімося до позитивного в їхньому житті. Напевне, найприємнішим для чеха (не з'ясував стосовно чешок) є, як ви вже здогадалися, вживання пива. Чехи, ймовірно, найбільші "піважи", як вони самі про себе кажуть, що означає - великі пиволюби. День без плящини пива для чеха - що не день. Пересічний чех вживає пиво щодня, при цьому доза коливається залежно від того, чим він займається, тобто скільки часу на цю приємну справу він має. Про гроші тут не йдеться, тому що Чехія - напевно, єдиний край, де пиво дешевше від мінералки. Отож, коли пересічний чех під час обіду чи вечері випиває пивце-друге, то деякі встигають щоденно перехилити півтора-два літри.

Переходячи від приємного до серйозного, варто сказати, що чехи - дуже працьовиті люди. Чеські жінки нічим не різняться від наших і несуть на собі весь тягар домашніх обов'язків, єдина відмінність - у цьому їм радо допомагають чоловіки. Чеські чоловіки - "золоторучки" - вміють буквально все - він тобі і муляр, і штукатур, і будівельник, і слюсар, і столяр, і зварник, і що завгодно зробить. Окрім того, що дуже добре вміє працювати з технікою, чех зуміє й хату побудувати. Та й узагалі чеха можна означити як "гомохалупаж", адже практично весь свій вільний час він проводить, будуючи чи оновлюючи домівку, впорядковуючи власне подвір'я, дачі чи садки.

Що ж до чеських "золотих рук", то вони мають давню традицію, коли ще у XVIII столітті тут розпочалася технічна революція, і Чехія стала основною промисловою зоною Австро-Угорської монархії. Але як і тоді, нині взірцем майстерності для чехів є німці, про яких говорять: у них порядок такий, що не відрізниш хліва від хати - однаково добре зроблено.

Ще чехи дуже люблять собак найрізноманітніших пород і мастей, які дуже часто стають членами їхніх родин. Деколи цуценя лабрадора чи далматинця заміняє чехам другу дитину.

У Чехії живуть доволі заможно. Хоча багатьом не вистачає на власне житло, через що вони, як і українці, шукають заробітків на чужині, проте майже кожна чеська родина має авто, якщо не два-три. Це ще одна любов чехів, причому на першому місці тут завжди рідна "шкодувка". Одного разу довелося бачити цікаву картину - на стоянці біля одного невеличкого підприємства з 13 припаркованих авто 10 - "Шкоди"! Перевагу чеських авто на рідних трасах можна було би пояснити патріотичним бажанням підтримки свого виробника, якби не чеський практицизм - сервіс з обслуговування цих авто є чи не біля кожної автозаправки, а купити "Шкоду" можна без проблем навіть у містечку з п'ятитисячним населенням.

Найчастіше авто для чеха - це практичний засіб пересування, який використовують для доїзду на роботу - навіть за 70 кілометрів відстані до Праги. Для чехів це доволі велика відстань, зважаючи на маленькі розміри країни. Водночас авто чехи часто використовують для подорожей Союзом - Париж, Рим, Брюссель, Афіни, навіть Лондон чи Мадрид чехам до снаги з допомогою рідних "Шкод". Що ж до поведінки чехів на дорогах, то дорожні пригоди трапляються тут дуже часто, причому в багатьох випадках, як і в нас, - через алкоголь або ж такі глупства як, наприклад, малолітні за кермом. Щоб проілюструвати тему, дозволю собі процитувати німецького журналіста Ганса-Йорґа Шмідта, який тривалий час проживав у Празі та нещодавно написав книжку Tschechien - Eine Nachbarschaftskunde fuer Deutsche (Чехія - знання про сусіда для німця), в якій описує свої враження від чехів. Німець у дотепній формі пише: "Увага на дорогах не є сильною стороною чехів. Тиснутися капотом до авта перед собою і сигналити, ніби йдеться про чиєсь життя, - це в чехів є народним спортом!".

Доречним буде звернутися до самого бачення німцями чехів. Характерно, що в погляді на своїх сусідів переважає негативна тенденція. Головним каменем спотикання є виселені після війни чеські (так звані судетські) німці, які співпрацювали з нацистською Німеччиною. Ось цього німці ніяк не можуть пробачити чехам, і цей негатив перенісся й на інші площини. Як пише той самий Ганс Шмідт, для німців Чехія - це країна педофілів і проституток. До того ж, коли німець хоче сказати, що нічого не розуміє, то скаже, як і кілька століть тому, що це для нього "чеське село"! Негативу чехам останнім часом додають проблеми з циганами, через яких заробили собі в німців славу расистів. Проблема в тому, що часто співжиття з ромами, яких у Чехії дуже багато і які ведуть осілий спосіб життя, хоча й отримують допомогу від держави, доводить чехів до крайнощів. Існує вже кілька випадків, коли чехи розділяли з ромами місця проживання в місті мурами, відгороджуюючись таким чином задля власної безпеки. Один із таких прикладів стався цьогоріч на Матічней уліци в Усті над Лабем. Саме такі випадки й лякають міжнародну громадськість у ЄС, хоча чехів можна зрозуміти.

Насамкінець пригадайте, як у Гашековому "Швейку" великий гурман Балоун оповідав: "Отакий файний шматок шинки із картопляними кнедликами, посипаними шкварками, а ще з салатиком - оце так смакота!" Кнедлики з підливою та файним шматком м'яса - це й справді смачно. І спробуйте сказати, що кнедлики німецький, а не чеський, винахід - станете ворогом народу. А те, як чешки вміють готувати, особливо супи - і ятшиновий, і тминовий, і нудльовий, і гоубовий, франкфуртський чи з кроупамі - це просто казка. Та й узагалі, щоб щось сказати про вміння чешок готувати, й про саму чеську кухню, цієї статті не вистачить.

Чехія заслуговує, щоб її побачити, а чехи - щоб їх відвідати, пізнати, зрозуміти. Це важко, бо хоч ми і виросли з одного слов'янського кореня, та такі вже різні: вони - з холодним розумом справжні європейці, ми ж - нащадки провінційно-спокійного, але щиро-відкритого бізантинізму. Та не зважаючи на ментальну різницю, ми, вірю, можемо мати багато спільного. Лиш варто спікуватись і пізнавати одне одного, бажати шукати щось спільне - те, що нас, таких різних, об'єднує, а не роз'єднує.

http://www.chasipodii.net/article/3068/

Назад на головну сторінку