Масарик Томаш Ґаріґ - 7 березня 1850 - 14 вересня 1937...

160 років від дня народження Томаша Масарика (1850-1937), чеського вченого-філософа, політичного і державного діяча, першого президента незалежної республіки Чехословаччина (1918-1935).

То́маш Ґа́ріґ Маса́рик 

(Tomáš Garrigue_ Masaryk, 7 березня 1850 - 14 вересня 1937) - чеський учений-філософ, політичний і державний діяч, перший президент Чехо-Словаччини (1918-35).

Матеріал з Вікіпедії - вільної енциклопедії.

 Народився у с. Годонін (Моравія) в словацько-німецькій родині. У 1876 закінчив Віденський університет. Після розподілу Карлового університету в Празі на німецький і чеський університети (1882) - професор філософії у чеському університеті, У 1890 приєднався до "молодочеської" партії, а в 1900 заснував Чеську Народну Партію (т. зв. Партію Реалістів).

У своїй політичній діяльності М. пройшов довгу еволюцію від космополіта до національно свідомого лідера.

Як депутат австрійського парламенту взяв участь у дебатах навколо польсько-українських стосунків у Галичині й у великій промові (25.5.1908) виступив на захист українських прав.

 Під час Першої світової війни 1914-18 зайняв антиавстрійську позицію і пов'язував надії та розв'язання чеської проблеми з перемогою Антанти.

В 1915 організував Чеський комітет у Парижі, пропонував розв'язати національне питання у Центрально-Східній Європі шляхом надання самостійності народам Австро-Угорської імперії й автономії народам Російської імперії. Відстоював ідею єдності чесько-словацької нації.

Під час свого перебування в Росії й Україні (1917-18) організував легіон з чехо-словацьких військовополонених.

 Уклав угоду з урядом Української Народної Республіки про екстериторіальний статус легіону.

 Після укладення Берестейського миру 1918 анулював цю угоду (легіон зберігав нейтралітет під час радянсько-української війни і виїхав з України на Далекий Схід).

 М., незважаючи на свої русофільські тенденції, проявляв симпатії до українського національного руху.

Був знайомий з І. Франком.

Під час перебування в США (травень-листопад 1918) організував спілку емігрантів, які представляли народи Австро-Угорщини.

 У його склад увійшли М. Січинський, Л. Цегельський - від українців та Г. Таткович від угро-русинів Закарпаття.

На основі угоди з Угоро-русинською радою в США Закарпаття було включене у склад Чехо-Словацької республіки у 1919.

Ставши президентом Чехо-Словаччини, підтримував діяльність українських еміграційних груп у Празі та ін. містах, допоміг відкрити і забезпечив фінансовою підтримкою Український Вільний Університет (1921), Вищий Педагогічний Інститут ім. Драгоманова (1923, обидва у Празі) та Українську Господарську Академію у Подебрадах (1922).

Заслугою М. було створення у міжвоєнній Чехо-Словаччині стабільного і функціонуючого демократичного ладу.

Користувався значною популярністю серед українців.

Джерела інформації

 

 

Отримано з http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D1%81%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%BA_%D0%A2%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D1%88_%D2%90%D0%B0%D1%80%D1%96%D2%91 Категорії

Zpět na seznam článků

adresa: Ukrajinská iniciativa v ČR, Dům národnostních menšin, Vocelova 3, 120 00 Praha 2
tel.: 221 419 821 © 2010
HUMLNET CREATIVE