Новини УНІАН
31.7. 2010 8:39
Житель Москви перерізав сім'ю і кинувся з вікна
31.7. 2010 8:16
Вінницькі стюардеси будуть туристичною родзинкою міста
31.7. 2010 7:43
Чехія веде переговори із США щодо розміщення елементів ПРО
31.7. 2010 6:50
Результати матчів 4-го туру Чемпіонату України
31.7. 2010 5:32
Японія переказала Україні гроші за квоту шкідливих викидів
31.7. 2010 4:25
Кабмін скоротив кошти на здешевлення кредитів аграріям
31.7. 2010 3:11
Українські банки повертаються до класичної ресурсної політики
31.7. 2010 3:00
Офіційний курс валют на 2 серпня
Самчук Улас Олексійович... Українська Прага жила бурхливим науковим та культурно-мистецьким життям.
Матеріал з Вікіпедії - вільної енциклопедії.
| Улас Самчук | |
 | |
| Дата народження: | 20 лютого 1905 |
|---|---|
| Місце народження: | Дермань |
| Дата смерті: | 9 липня 1987 |
| Місце смерті: | Торонто  Канада |
| Рід діяльності: | письменник |
Ула́с Олексійович Самчу́к (*20 лютого 1905, Дермань зараз Здолбунівський район Рівненської області - †9 липня 1987, Торонто) - український письменник, журналіст і публіцист, редактор, лауреат УММАН, член уряду УНР на вигнанні, член ОУП «Слово».
Біографія
Улас Олексійович Самчук народився 20 (за старим стилем 7) лютого 1905 року в селі Дермань Дубенського повіту Волинської губернії (нині Здолбунівський район Рівненської області) у родині Олексія Антоновича та Настасії Ульянівни Самчуків, - як на той час, заможних селян. По суті, світогляд майбутнього визначного письменника світу формували як родина, так і довкілля: ... Дермань для мене центр центрів на планеті. І не тільки тому, що десь там і колись там я народився... Але також тому, що це справді «село, неначе писанка», з його древнім Троїцьким монастирем, Свято-Феодорівською учительською семінарією, садами, парками, гаями, яругами, пречудовими переказами та легендами.
У 1913 році, коли Уласові Самчуку було вісім років, сім'я переїхала в село Тилявку Кременецького повіту. Але з Дерманем зв'язків не втрачав, в 1917-1920 рр. він навчався в чотирикласовій вищепочатковій школі, що діяла при Дерманській Св. Феодорівській учительській семінарії. В 1921-1925 роках - в Кременецькій українській мішаній приватній гімназії імені Івана Стешенка.
Перед самим закінченням гімназії Уласа Самчука покликали до польського війська (гарнізон міста Тарнова). 23 серпня 1927 року він дезертирував з війська, після чого потрапив до Веймарської Німеччини, де працював у місті Бойтені як наймит у одного міщанина, розвозив рольвагою по копальнях і гутах залізо. З 1927 року навчався у Бреславському Університеті. «Німецький» період життя Уласа Самчука позначений тим, що, по-перше, завдяки Герману Блюме він, як вільнослухач, студіював у Бреславському університеті, мама Германа Блюме - Германіна фон Лінгейсгайм люб'язно дала притулок «обідраному українцю» у своїй оселі й терпляче навчала його німецькій мові. Вдруге прийшов Герман Блюме на допомогу Уласові Самчуку через п'ятнадцять років: завдяки його клопотанню німці 20 квітня 1942 року випустили письменника якого арештували 20 березня цього ж року з Рівненської в'язниці. Герман Блюме у Рівному працював на посаді начальника цивільної поліції райхскомісаріату «Україна».
З 1925 почав друкувати оповідання у журналі «Духовна Бесіда» у Варшаві, згодом в «Літературно-науковому віснику» та ін. журналах (видані окремою збіркою «Віднайдений рай», 1936). Свої перші новели він надіслав до «Літературно-наукового вісника» з Німеччини, там виникли задуми більших романів. У спогадах «Мій Бреслав» Улас Самчук стверджує, що саме у цьому німецькому містечку "в моєму всесвіті з'явилась туманність, з якої поволі вимальовувались контури майбутньої «Волині».
1929 року переїжджає до Чехословаччини та навчається в УВУ в Празі. Але жодного вищого навчального закладу він так і не зміг закінчити. Кожну науку Улас Самчук опановував без вчителів, самотужки. Він володів бездоганно німецькою, польською, чеською, російською, менше французькою мовами.
Памятник Уласу Самчуку в Рівному
В Чехословаччині Улас живе з 1929 по 1941 рік. Українська Прага 1920-30-х рр. жила бурхливим науковим та культурно-мистецьким життям.
До безпосереднього оточення, яке торило «його Прагу», Улас Самчук називає Олександра Олеся, Спиридона Черкасенка, Олексу Стефановича, Оксану Лятуринську, Олега Ольжича, Михайла Мухина, Миколу Бутовича, Роберта Лісовського, Степана Смаль-Стоцького, Дмитра Дорошенка, Миколу Галагана, Леоніда і Надію Білецьких, Дмитра Антоновича, Сергія Шелухіна, Микиту Шаповала, Валентина і Лідію Садовських, Русових, Яковлевих, Мідних, Батинських, Слюсаренків, Щербаківських, Сімовичів, Лащенків, Горбачевського, Ольгерта Бочковського.
У Празі Улас Самчук належав до Студентської академічної громади. «Нас було кілька сотень з загальної кількатисячної української колонії, ми були поколінням Крут, Базару, Листопада, Четвертого Універсалу, України Мілітанс».
У 1937 році з ініціативи Євгена Коновальця була створена культурна референтура проводу українських націоналістів на чолі з Олегом Ольжичем. Центром Культурної референтури стала Прага, а однією з головних установ - Секція митців, письменників і журналістів, де головував Самчук.
1941 повернувся на Волинь, був редактором газети «Волинь» до 1943. У 1944-48 жив у Німеччині, був одним із засновників і головою літературної організації МУР. По переїзді до Канади (1948) був засновником ОУП «Слово» (1954).
Ім'я Уласа Самчука ще прижиттєво було відоме у країнах Європи та в Америки і, як зазначала дослідниця творчості письменника Марія Білоус-Гарасевич, "вражає не те, що на українській землі народився цей вийнятково сильний творчий талант, а те, що він вижив, не зісох у «волинській тихій стороні», в абсолютно безпросвітних обставинах".
Літературна творчість
Марка України 2005 р.
У літературній творчості Самчук був літописцем змагань українського народу протягом сучасного йому півстоліття.
Улас Самчук своє перше оповідання «На старих стежках» опублікував у 1926 році у варшавському журналі «Наша бесіда», а з 1929 року став постійно співпрацювати з «Літературно-науковим вісником», «Дзвонами» (журнали виходили у Львові), «Самостійною думкою» (Чернівці), «Розбудовою нації» (Берлін), «Сурмою» (без сталого місця перебування редакції).
У найвидатнішому творі Самчука - трилогії «Волинь» (І-III, 1932-1937) виведений збірний образ української молодої людини кінця 1920-их - початку 1930-их pp., що прагне знайти місце України у світі й шляхи її національно-культурного і державного становлення. Робота над першою і другою частинами тривала з 1929 по 1935 роки, над третьою - з 1935 по 1937 роки. Саме роман «Волинь» приніс 32-річному письменнику світову славу. Як стверджує дослідник творчості Уласа Самчука Степан Пінчук, "У 30-х роках вживалися певні заходи щодо кандидування Уласа Самчука на Нобелівську премію за роман «Волинь» (як і Володимира Винниченка за «Сонячну машину»). Але, на жаль, їхніх імен немає серед Нобелівських лауреатів: твори письменників погромленого і пригнобленого народу виявились неконкурентноздатними не за мірою таланту, а через відсутність перекладів, відповідної реклами".
Ідейним продовження «Волині» є повість «Кулак» (1932). У романі «Марія» (1934) відтворена голодова трагедія українського народу на центральних і східноукраїнських землях 1932-1933, у романі «Гори говорять» (1934) - боротьба гуцулів з угорцями на Закарпатті.
У повоєнний період творчості Самчука сюжетним продовженням «Волині» є його роман-хроніка «Юність Василя Шеремети» (І-ІІ, 1946-47). У незакінченій трилогії «Ост»: «Морозів хутір» (1948) і «Темнота» (1957), зображена українська людина і її роль у незвичайних і трагічних умовах міжвоєнної і сучасної підсовєтської дійсности. Темами останніх книг Самчука є боротьба УПА на Волині (роман «Чого не гоїть вогонь», 1959) і життя українських емігрантів у Канаді («На твердій землі», 1967). Переживанням другої світової війни присвячені спогади «П'ять по дванадцятій» (1954) і «На білому коні» (1956).
Твори
Марія(роман),Куди тече та річка
- Волинь (1932-1937)
- Кулак (1932)
- Гори говорять (1934)
- Марія (1934)
- Юність Василя Шеремети (1946-1947)
- Морозів хутір (1948)
- Темнота (1957)
- Втеча від себе
- Нарід чи чернь?
- П'ять по дванадцятій (1954)
- На білому коні (1956)
- На коні вороному
- Чого не гоїть огонь (1959)
- Куди тече та річка?
- На твердій землі (1967)
- Планета Ді-Пі
Видання
- Ułas Samczuk, Wołyń, wyd. 2 (reprint), ISBN 8388863142 Biały Dunajec - Ostróg 2005, wyd. «Wołanie z Wołynia»
- Самчук У. Гори говорять. - К., 1996.
- Самчук У. Волинь: У 2 т. - К.: Дніпро, 1993. - Т.1, 2.
- Самчук У. Дермань. Роман: У 2 ч. - Рівне: Волинські обереги, 2005. - 120 с.
- Самчук У. На білому коні. - Львів: Літопис Червоної Калини, 1999.
- Самчук У. На коні вороному. - Львів: Літопис Червоної Калини, 2000.
- Самчук У. Темнота. Роман. - Нью-Йорк, 1957. - 493 с.
- Самчук У. Чого не гоїть огонь. - К.: Укр. письменник, 1994.
- Самчук У. Юність Василя Шеремети: Роман. - Рівне: Волин. обереги, 2005. - 329 с.
- Волинські дороги Уласа Сачука: Збірник. - Рівне: Азалія, 1993.
- Гром'як Р. Розпросторення духовного світу Уласа Самчука (Від трилогії «Волинь» до трилогії «Ost») // Орієнтації. Розмисли. Дискурси. 1997-2007. - Тернопіль: Джура, 2007. - С. 248-267.
- Улас Самчук. Ювілейний збірник. До 90-річчя народження. - Рівне: Азалія, 1994. 274
Література
- Енциклопедія українознавства (у 10 томах) / Головний редактор Володимир Кубійович. - Париж, Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954-1989.
- Гром'як Р. Розпросторення духовного світу Уласа Самчука (Від трилогії «Волинь» до трилогії «Ost») // Орієнтації. Розмисли. Дискурси. 1997-2007. - Тернопіль: Джура, 2007. - С. 248-267.
- Тарнавський О. Улас Самчук - прозаїк // Відоме й позавідоме. - К.: Час, 1999. - С. 336-350.
- Ткачук М. П. Художні виміри творчості Уласа Самчука // Українська мова і література в школі. - 2005. - № 6: - С. 43-47.
Зовнішні посилання
- Ювілейна монета "Улас Самчук"
- Р. В. Радчик Публіцистика Уласа Самчука в контексті українського державотворення
- Літературні вечори в Українському Інституті Модерного Мистецтва Чикаго, 1973-2006 // Укладачі: Віра Боднарук, Володимир Білецький. - Донецьк: Український культурологічний центр, 2006. - 140 с.
