Ukrajinci.cz

Цього разу ми з вами відправимося на пошуки золотого ключика. Ключик наш хоча й не лежить на дні ставка, і не пильнує його славетна Черепаха, але скарби за його допомогою можемо відкрити чималі. Уявіть собі: ніби на помах чарівної палички нам раптом відкриється значення величезної кількості чеських слів, майже без будь-яких зусиль з нашого боку, навіть без зазирання у словник!

Усі ми маємо деяку уяву про те, що російська, українська, білоруська мови дуже близькі між собою. А потім ще польська, болгарська, чеська та інші - теж родички, але хто кому ким доводиться?

Колись усі слов'яни говорили однією мовою - праслов'янською. Звичайно, всередині цієї спільної мови було безліч різних говірок та діалектів, але перекладачам було б непереливки: праслов'яни загалом чудово розумілися. Отож не дивно, що слов'ян було дедалі більше, і розселялися вони все ширше. А чим далі від себе розселялися, тим більше віддалялися і їхні говірки, аж нарешті заговорили наші пращури різними слов'янськими мовами. Проте жодні відмінності не змінили головного - ми не перестали бути родичами. Кожен із нас дістав свою спадщину від праслов'янщини, спільний слов'янський фонд, і треба тільки навчитися впізнавати його. Так ось вона, скарбниця, саме її відкриє наш золотий ключик!

Деякі мови-родички зараз більш подібні до себе, деякі менше. За цією подібністю мовознавці колись поділили всі слов'янські мови на східні, про які обов'язково треба було говорити як про братні (українська, російська, білоруська), а також очевидно не менш братні західні (чеська, польська, кашубська, словацька, лужицькі) та південні (болгарська, сербо-хорватська, македонська). Проте сьогодні знаємо й інші цікаві речі. Виявляється, що цей поділ на три слов'янські гілки відбиває скоріше географічне розташування слов'ян, але на сам характер мов дивиться подекуди поверхньо. Нові дослідження говорять, що є дві великі слов'янські гілки: словенська (сюди входять старослов'янська, російська, болгарська, македонська, сербська та нижньолужицька, кашубська й словенська мови) та антська (до неї об'єднуються білоруська, польська, словацька, хорватська, верхньолужицька, а також УКРАЇНСЬКА Й ЧЕСЬКА). Отже, можливо, що ми насправді пов'язані набагато тіснішими родинними зв'язками, ніж раніше здавалося.

Ось як дослідник Олександр Царук лічить життєвий устрій давніх антів: «Жили вони родиною, громадою. Мешкали в хатах із кроквами, стріхою, каленицею. Милися в лазні. Вирощували жито, збіжжя. Снідали стравою з начиння, ваганів. Худобу, знявши з ярма, ставили відпочити до клуні, принісши з комори, стодоли, борогу свіжої конюшини, яку косили на оболоні, вище над рінню. На ланах, у гаях - рута, мальва, любисток, барвінок, материнка, в ліщині під листком причаївся бедрик, хрущ, слимак, на галузці - шпак, шуліка, поруч - гавран, в яворовому гіллі майнула вивірка, кажан - у повітрі». Більшість виділених слів не знає російська мова, зате у західнослов'янських мовах вони переважно є.

Звичайно, ці спільні слова у кожній мові протягом її історичного розвитку зазнавали різних змін у вимові і значеннях, тому іноді їх нелегко побачити. Поступово знайомлячись із чеською мовою, будемо дедалі ліпше їх пізнавати, а для початку матимемо під рукою той самий ключ, який допоможе нам шукати відповідники.

Далі читайте Porohy 5.2010.

Назад на головну сторінку