Ukrajinci.cz

Mykola Mušinka: Muzeum osvobozeneckého boje Ukrajiny v Praze a osudy jeho fondů, česko-ukrajinské zrcadlové vydání, z ukrajinštiny přel. Lenka Tyrpáková, vyd. Ukrajinská iniciativa v ČR, Praha 2005, 120 s.

Після прочитання книги академіка Миколи Мушинки можна підсумувати, що це - відкриття передусім для чеського читача. Вона розповідає про найвизначнішу науково-документальну установуукраїнської еміграціі 20-40-х років минулого століття - Музей визвольної боротьби України, якийрозміщувався в Празі. Вражає обсяг матеріалів музею.

Їх було понад 40 тонн та мільйон архівних одиниць, тим більше, що цей величезний фонд збирався без якої-небудь допомоги від держави, закордонної чи іншої організаціі. Матеріали були згромаджені винятково завдяки подарункам самих українців, які були вигнані зі своєї рідної країни і розпорошені по всьому світу. Те, що українська еміграція за місце свого самозбереження обрала Прагу, свідчить не лише про довіру української еміграціі до Чехословацької Республіки, але й про демократичність тодішнього ладу та його толерантність щодо національних меншин. Ці традиціі ми намагаємось продовжити і сьогодні, тому підтримуємо виданняцієї книги.

Після 13 років роботи працівників Музею на ентузіазмі вдалося помістити його матеріали у власному двоповерховому помешканні в Празі-Нуслях, яке мало 21 кімнату та 8 підвалів. Цей будиноктакож був закуплений винятково за гроші української еміграціі з усього світу. В січні 1945 року американська бомба знищила цілий будинок, однак значну частину матеріалів вдалося врятувати.

Працівники музею і добровольці з рядів празьких українців за надзвичайно важких умов перевезли їхдо Клементинума, де Музей продовжував свою діяльність аж до державного перевороту в січні1948 року, коли його остаточно ліквідував комуністичний уряд. Частина матеріалів була у суворійтаємниці вивезена у невідоме місце вже в 1948 році, решта - через десять років. Усі відчували, щоматеріали попрямували до Радянського Союзу, але нічого конкретнішого не було відомо.

Академік Микола Мушинка спробував неможливе: вистежити долю матеріалів МВБУ. Шукав в архівах та музеях України, Чехїі, Словаччини. Наслідки свого дослідження подає у цій короткій монографіі, яку людина прочитає, наче напружений детектив. Це нарис не лише Музею, а й людей, які доклали зусиль до нього, які задля добра справи часто повністю віддавали себе в жертву.

І в цьому людському вимірі робота Мушинки має надзвичайне значення для пізнання долі української національної меншини в Чеській Республіці між двома світовими війнами, у післявоєнний час та сучасність. у першій частині автор розповідає про історію музею від його заснування у 1925 році до ліквідаціі у травні 1945 року. У другій частині висвітлює боротьбу його керівника Симона Наріжного за відновлення музею, його тимчасову перемогу та діяльність музею до ліквідацііу 1948 році. У третій частиніз напруженням спостерігаємо бій Симона Наріжного за матеріали музею після його ліквідації - уПразі, а пізніше, після його депортації з Чехословаччини - в Австрііта Австраліі. Цей бій закінчивсяповною поразкою.

Напевно, найцікавішою є остання частина роботи Мушинки, у якій перед читачами дефілюють матеріали МВБУ в архівах Києва, Праги та Свидника. Автор наводить адреси цихархівів, посилається на конкретні порядкові номери.

Таким чином підказує дослідникам, де їх потрібно шукати.
Історія Українського музею з Празі не лише професійна, але й надзвичайно людяна. Показує, наскільки бій зацікавлених людей, які хотіли з українського музею зробити скарбницю українськоїкультури, важлива і для майбутньої генерації. Фантастично, як академік Мушинка показує, що самезавдяки добросовісності і дослівному життєвому бою С. Наріжного майже всі матеріали збереглися. Хоча вони є у різних архівах та музеях, вони старанно описані.

Сьогодні йдеться про їхній список та збереження інформаціі, бо ці матеріали є частиною величезного комплексу історичної такультурної пам'яті України, яку створили українські емігранти в Празі за значної матеріальної таморальної допомоги української еміграції у всьому світі. Повністю погоджуюся з пропозицією автора, що безумовно необхідно видати список матеріалів МВБ}'. які знаходяться нині у різних архівах.

Дана книга - заклик до цього.

Прага, ЗО серпня 2005
Доктор філософських наук Ярослав Бал він,
спеціаліст з національних меншин мерії столиці ЧР Праги

Коментар Р. Кіндлерової до науково-дослідницької роботи М. Мушинки про Музей визвольної боротьби України в Празі

Назад на головну сторінку